З історії школи

Зруйновану німцями у 1944 році «красну» одноповерхову школу відбудували у 1960році , а у 1961 році офіційно зареєстрували як неповну середню школу №5.

«Красна» школа, на місці якої розташоване сучасне примішення середньої школи 5, була громадським центром для городищан і жителів навколишніх сіл і під час Великої Вітчизняної війни. У перші дні якої саме тут було встановлено гучномовець. Місто Марганець і всі навколишні села, що на той час територіально входили до складу міста, у тому числі і Городище, облетіла страшна звістка про те, що гітлерівські війська вдерлися на територію Радянського Союзу, і жителі селища сходилися до школи, щоб дізнатися, які події відбуваються на фронті, які міста окуповано.

У перші місяці війни у школі знаходився штаб винищувального батальйону. Поблизу школи 7 серпня 1941 року було поховано в братській могилі 52 курсанти Одеського артилерійського училища, які загинули під час бомбардування ешелону, який направлявся на Урал.

/Files/images/IMG_0290.JPG

Ворог, окупувавши місто, організував роботи по видобутку марганцевої руди, колективну сільськогосподарську общину в Городищі: німцям була потрібна марганцева руда, сільськогосподарські продукти. Поступово відновилися заняття і в школі, але проходили вони в приміщенні, де ще до 2000 року була шкільна майстерня.

Про навчання під час Великої Вітчизняної війни і у перші повоєнні роки згадує письменник - публіцист А.С. Гнєзділов: « 1943 рік. Пішов я вчитися 1 вересня 1943 року. Клас наш знаходився у примішенні, де розташована шкільна майстерня. Було мені 7 років. А в 2 – му класі я вже вчився у «зеленій» школі. Писали ми на папері з газет та різних обгорток. Чорнило видавлювали з плодів бузини та змішували з порошком руди. Учителями працювали: Корж Олена Степанівна (випускниця царської гімназії) – наш класовод; Жежель Максим Васильович викладав ботаніку і зоологію; Перемітчик Степан Ілліч учив нас хімії; Чередниченко Наталя Олександрівна, його дружина, викладала українську мову і літературу; Стефанова Євгенія Вікторівна (випускниця царської гімназії) – французьку мову; Стефанов імені не пам ‘ ятаю), полковник царської армії, викладав історію.»

Про класовода Олену Степанівну Корж А. С. Гнєзділов згадує наступне: «Освіту вона мала дорадянського період. Як гімназистка знала іноземні мови: французьку, грецьку, латинську. Навчатися я у неї почав з 1 вересня 1943 року. Ми, першокласники, поважали і любили її.

Одного вересневого дня ми почули, сидячи в класі, глухий гуркіт в небі. Усі боялися бомбардування і вибігли на вулицю, оточивши вчительк, як курчата. Піднявши голови, побачили, що там, високо-високо в небі, у бік Запоріжжя пливе рівним строєм ескадрилья радянських бомбардувальників .

Ми відразу зрозуміли-- наші. Налякані німці вибігали з комендатури з біноклями. Олена Степанівна мовчала, але ми відразу помітили на її очах сльози .

Але головне було попереду. На уроці малювання вона запропонувала нам зобразити відліт птахів у вирій, адже була осінь. І що ж ? Увесь клас чорнилом з бузини намалював птахів, але всі вони були схожі на бомбардувальники .

-- Сховайте, сховайте це негайно і нікому не показуйте …»

Відступаючи, у кінці січня 1944 року, фашисти підірвали Свято - Троїцький храм, «красну» школу, поліклініку.

У 1944 – му році , після визволення міста радянськими військами, учитися прийшло багато дітей –переростків, і разом навчалися діти декількох поколінь, відкриваючи для себе світ науки у «зеленій» школі, «бойні», «пекарні або « перемозі» .

З 29 травня 1944 року директором школи в Городищі почав працювати ветеран Великої Вітчизняної війни Євтєєв Василь Миколайович, який брав безпосередню участь у будівництві школи, яку збудували на місці зруйнованої фашистами «красної» школи.

Про свої роки навчання після війни продовжує розповідь письменник – публіцист А. С. Гнєзділов:

«Класоводом у нас уже був Іван Савич Крохмаль, офіцер Радянської Армії, учасник Великої Вітчизняної війни. Це про нього я написав оповідання « Читанка». Наш 4 - й клас одразу відчув чоловічу руку після попередніх досить ліберальних молодих учительок. Суворість, чіткість, дисципліна. Училися ми тоді у «пекарні» (нині руїни на розі вулиць К. Маркса і Лисенка ).

Клас наш одразу підтягся. Слова: «говори правильно», «відставити балаканину» -- стали для нас звичними .

Для навчання одержали на весь клас … аж три підручники. Класовод нас поділив на три групи. Одні збиралися в хатах, де було електричне освітлення, інші читали вдень. Освітлення було не у всіх: відбудований Дніпрогес тільки нарощував потужність .

… Згадується святкування Нового 1945 року. У корпусі, де сьогодні розташована філія бібліотеки ім. Островського, зробили ми «ялинку» із клена і біля неї інсценували казку «Дванадцять місяців».

22 чи 24 червня 1945 року --- зоряний день у моєму житті. У день, коли у Москві відбувався парад Перемоги, біля братської могили курсантів Одеського артилерійського училища відбувся перший мітинг, у якому, звичайно, брали участь і учні школи.

Мене було призначено розводящим почесної варти. Виступаючі говорили про Перемогу, про відбудову народного господарства, але ті, що зійшлися у той день на мітинг, мабуть, погано чули виступаючих. Усі плакали, обіймалися, згадували про тих, хто не повернувся з війни, знову плакали під музику оркестру. Сльози котилися самі: ми з мамою не знали, де батько, що з ним.

Після війни у школі годували безкоштовно. На великій перерві ми бігали із «зеленої» школи до їдальні. Будинок, де вона знаходилася і нині розташований за будівлею, де донедавна була пошта.(Пізніше тут жила вчителька – Галина Іванівна Шелудько з чоловіком – Володимиром Скворцовим.) Годували нас кукурудзяною кашею і давали напівсолодкий чай посуду часто не вистачало, тому чай наливали в миски».

Після війни до 1960 року учні навчалися у пристосованих приміщеннях, бо головна будівля школи – «красна» школа - була зруйнована фашистами. І тільки в 1960 році школу відбудували, а у 1961 році її офіційно було зареєстровано як неповну школу № 5.

Серед випускників тих голодних важких післявоєнних років багато видатних людей, на долю яких випало багато лиха, але більшість з них, напівголодні, скромно і просто вдягнені, змогли отримати вищу освіт, багато і плідно працювали на користь державі.

Письменник – публіцист А.С. Гнєзділов
Заступник директора з виховної роботи Келипенко Т.М.

ЮВІЛЕЙ ШКОЛИ

- Добрий день, дорогі друзі!

-Ми раді вітати Вас у нашій школі!

-У нас сьогодні не буденний вечір,

це свято школи, це врочистий зліт.

Прийміть же, друзі,

теплий і сердечний наш привіт.

-Нехай у залі у цей час,

вогні засвітяться світліше,

бо в нашій школі Ювілей,

-тож, усміхніться, друзі, веселіше! /Files/images/yuvley_slaydi/Безымянный.JPG

-Відлітають за обрій роки,

помахавши нам крилами долі.

Зібралися разом усі земляки,

пригадаємо юність у школі!

-Все, що рідним було, що життя вам дало,

найдорожчі згадаєм обличчя.

Те найкраще село, що у світ повело,

а сьогодні дітей своїх кличе.

-Пригадаймо шкільні ми роки

і любові найперші стежини.

/Files/images/yuvley_slaydi/1.JPG

До слова запрошуємо господарку нашого сьогоднішнього свята -директора школи Гавронську Н.М.

- Наталіє Миколаївно, приймайте дорогих гостей

- Добрий вечір вам! Раді вас вітати у стінах рідної школи. Сьогодні ми зібралися на незвичайний урочистий вечір, який присвячений 50-ти річчю рідної школи. Ми раді сьогодні вітати в цій залі всіх вчителів, які працювали в нашій школі. Випускників, які закінчили школу. Спасибі, що ви не забуваєте її,

що прийшли, щоб зустрітися з шкільними друзями, учителями. Сьогодні присутні в залі вчителі ,які зустрічали вас , коли ви вперше переступили поріг рідної школи, а також ті, хто у середніх і старших класах вів вас по країні знань. Ми дякуємо також, всім почесним гостям, які прийшли до нас сьогодні на ювілей. Готуючись до зустрічі з вами, ми прагнули, щоб у цей вечір передати всім вам все, що маємо в серці: любов, вірність, тепло своєї душі. Ми пишаємося усіма випускниками.

- Зберігаючи традиції школи , ми намагаємося створити світ, котрий потрібен дітям

- Для всіх присутніх прозвучить пісня гуртка « Смайл» .

У нашій школі ювілейне свято, пісні і музика лунають.

Гостей прийшло до нас багато, вони із святом нас вітають.

Скільки багато приємних слів прозвучало сьогодні, скільки багато навколо облич рідних людей, об’єднаних спогадами про дитинство, шкільні роки, які пройшли в Городищанській школі №5 . Для добрих друзів нашої школи прозвучить пісня «Дружба», яку виконає гурток «Смайл »

-Шкільні роки не збудуться ніколи,

Вони, як сонце, як малиновий дзвін.

Всім випускникам і гостям нашої рідної школи

Разом: Сердечний доземний уклін!

- Ми сьогодні святкуємо 50-річний ювілей!

- Це так, але чому тоді дідусь розповідає, що школа наша була збудована на початку століття, а до цього діти навчалися у церковно-приходській школі, яка була збудована у 1895 році.

- Так. У кінці минулого століття діти ходили до церковно- приходської школи, До війни городищанські діти навчалися у так званій “красній” школі, яка була збудована з відкриттям марганецьких рудників. А так як дітей було багато, діти навчалися ще й у пристосованих приміщеннях: у школі “на бойні”, у “ зеленій” школі, у “пекарні”,

- Так це означає, що нашій школі більше 100 років. А чому тоді ми святкуємо 50-річчя?

- Під час Великої Вітчизняної війни німці разом із Свято-Троїцьким храмом зруйнували школу. І тільки у 1960 році силами батьків вона була відбудована. А у 1961 році зареєстрована як неповна середня школа №5.

- Зрозуміло тепер!

- 50 років — це вік зрілості, вік мудрості, вік досвіду, коли вже і є чим пишатися, і є що згадати.

- Слухайте, увага! Настала слушна мить!

Історія школи зараз прозвучить!

/Files/images/yuvley_slaydi/2.JPG/Files/images/yuvley_slaydi/3.JPG

- Перше десятиріччя відкрито! Ваші оплески.

- Продовжуючи справу батька , керівництво школою прийняв у 1955 році Василь Васильович Євтєєв.

- Під його керівництвом будувалося нове приміщення школи , і ось 1 вересня 1960 року нова будівля зустрічає учнів світлими просторими кімнатами.

/Files/images/yuvley_slaydi/5.JPG

Найбільше хвилювалися, мабуть, першокласники і їх перша вчителька –

Сара Леонтіївна Сазонова.

/Files/images/yuvley_slaydi/6.JPG

-Швидко летить час, усе змінюється, а так іноді хочеться полинути туди , у дитячі роки , але , звичайно, вони ніколи вже не повторяться, не продзвенить дзвоник, не буде уроку географії, праці на шкільних ділянках, поїздок до колгоспу. Усе це залишилось у чудовій країні під назвою – ДИТИНСТВО.

-Слово надаєм ми нашим школярам.

Пісня прозвучить тут в подарунок вам!

/Files/images/yuvley_slaydi/7.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/8.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/9.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/10.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/11.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/13.JPG

/Files/images/14.JPG

/Files/images/16.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/17.JPG

-Життя налагоджувалося , дітей ставало більше , тому виникла необхідність добудувати школу. І знову учні , батьки , учителі своїми силами за декілька років відбудували актову залу, сучасну їдальню, кабінети географії, фізики.

/Files/images/yuvley_slaydi/18.JPG

-Своїми силами було збудовано і майстерню.

/Files/images/yuvley_slaydi/19.JPG

Шефи АТП допомогли збудувати перший

пам’ятник курсантам Одеського артилерійського училища.

/Files/images/yuvley_slaydi/20.JPG

Разом із досвідченими учителями починають свій трудовий шлях молоді педагоги : Власова Надія Дмитрівна, Сидорчук Віра Максимівна .

/Files/images/yuvley_slaydi/22.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/21.JPG

- Ще далеко було до 2000-х років , і до існування програми « Шкільний автобус», а наші школярі – переможці шкільного змагання мали можливість подорожувати на автобусі шефів

/Files/images/yuvley_slaydi/23.JPG

« Неможливо забути подорож до Волгограду, купання в річці Волзі. Поїздка до Криму. Досвідчений водій Бобриньов вивозить автобус з дітьми на вершину гори Ай- Петрі. Там і заночували А яку цікаву здійснили подорож ленінськими місцями до 100-річчя з дня народження Леніна: Курськ, Москва, Ульяновськ».

- І все було здійснено завдяки нашим добрим друзям, які практично всі ці роки поруч з нами. Це керівництво ОАО «Пасавтотранс»

/Files/images/yuvley_slaydi/26.JPG

Матко Василь Макарович, Григорій Степанович Личман.

-Жодний мітинг , присвячений Дню Перемоги, і досьогодні не проходить без них, присутні вони і на інших шкільних заходах, і уже у скрутні часи ринкових відносин саме завдяки їм організовувалися 7 років поїздки до Криму.

- Від випускників усіх поколінь Вам велике спасибі за ваші серця , ваше піклування про дітей , про розуміння проблем школи і участь у вихованні підростаючого покоління. ( вручити квіти)

- Для вас , наші дорогі шефи, музичний подарунок .

Окрім туристсько- краєзнавчої роботи пріоритетним напрямком була військово- патріотична робота : щорічно мітинг на братській могилі збирав усіх жителів мікрорайону, на ювілеї обов’язково приїздили родичі загиблих, велася пошукова робота, відкрито було краєзнавчий музей імені Леніна

/Files/images/yuvley_slaydi/27.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/28.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/29.JPG

У досвід роботи широко впроваджувався досвід роботи Василя Олександровича Сухомлинського – досвід Павлиської школи по трудовому вихованню: діти працювали на шкільних дослідницьких ділянках, у теплиці, була навіть якийся час і своя кролеферма, працювали і у колгоспі, а зароблені гроші перераховували у Фонд миру, яким неодноразово нагороджувалися грамотами.

- Усе це сприяло вихованню працелюбності, поваги до людини праці, формувало трудові навички , наполегливість у досягненні мети.

- Серед наших випускників достойні люди різних професій, які плідно працювали і працюють на благо держави.

- Сьогодні ми з гордістю можемо назвати імена людей, які своєю працею уславлюють звання випускника школи №5. Серед них: Рой Олександр Іванович- Герой України , Строганов Іван Володимирович, Зим ненко Віталій Миколайович, Лучков Олександр Дмитрович, Федоров Павло Петрович,

Ковальов Костянтин Георгійович, Кузуб Станіслав Анатолійович та багато інших , які працюють на різних підприємствах України…

/Files/images/yuvley_slaydi/33.JPG

Відкрити наступне десятиліття надаємо право відкрити вчителю , який розпочав діяльність у ті роки і працює в школі і сьогодні – ветерану праці Ждановій Любов Олексіївні.

Розрізає стрічки.

- Десятиліття 1970-1980 роки відкрито. Ваші оплески.

- У ці роки облаштовується географічний і спортивний майданчики.

Працює гурток кіномеханіків , яким керує Любов Олексіївна Жданова .

- Працює фотогурток під керівництвом Євтєєвої Клавдії Марківни .

/Files/images/yuvley_slaydi/34.JPG

Організовано роботу клубу інтернаціональної дружби, ведеться переписка з дітьми з ГДР, Болгарії.

- Під керівництвом Шломи Віри Андріївни працюють юні натуралісти:

на дослідницьких ділянках вирощуються овочі, проводяться досліди, у теплиці вирощуються квіти для шкільних приміщень. За дослідницьку роботу по вирощуванню нового сорту пшениці « Безоста 1» школу було нагороджено медаллю ВДНГ.

/Files/images/yuvley_slaydi/36.JPG

-Традиційно організовується 31 серпня піонерське вогнище як символ початку нового навчального року та інші цікаві заходи.

- У ці роки розпочали трудову діяльність у нашій школі молоді педагоги: Жданова Любов Олексіївна, Рой Лариса Василівна , Рой Іван Кузьмич, Сидоренко Віра Павлівна, Артеменко Валентина Миколаївна,

Бондаренко Віра Петрівна, Співак Надія Петрівна, Шелякіна Ірина Анатоліївна, Бульда Ольга Миколаївна, Федосова Тетяна Миколаївна,Лазуренко Наталія Григорівна, Звонарьова Віра Іванівна, Лєпілова Тетяна Полікарпівна, Сінько Людмила Миколаївна.

-Сьогодні ми запросили їх на свято школи. Давайте попросимо присутніх на святі вчителів підвестися і привітаємо їх оплесками .

Учні вручають учителям- гостям свята квіти.

Саме для вас, прозвучить пісня у виконанні гуртка « Подарунок»

« Как молоды мы были»

/Files/images/yuvley_slaydi/37.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/38.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/39.JPG

Згадучи ті роки треба сказати , що наша піонерська організація імені Олександра Маресьєва була правофланговою, а очолювала її випускниця школи,

піонерська вожата … Вона зараз серед гостей з управління освіти , займає посаду заступника начальника управління освіти – Лєпілова Тетяна Полікарпівна.

/Files/images/yuvley_slaydi/40.JPG

Запрошуємо її до слова і просимо поділитися враженнями про школу , діяльність піонерської організації.

- Від нинішніх членів нашої дитячої організації Країна ШКІДД для вас і усіх присутніх гостей у подарунок виконується запальний італійський танок.

/Files/images/yuvley_slaydi/41.JPG

Відкрити це десятиріччя надається право випускнику тих років Романенку Олександру Володимировичу--

( Сінько Людмила Миколаївна)

Розрізає стрічку. (Залишається біля ведучих)

- Десятиріччя відкрито. Ваші оплески.

/Files/images/yuvley_slaydi/42.JPG

- На початку 80-х років школа однією із перших в місті включається в експеримент по навчанню учнів з 6-ти років.

- Навчання 6-ти річок довіряють найдосвідченішим учителям : Бойко Раїсі Петрівні, Толюпі Софії Михайлівні.

/Files/images/yuvley_slaydi/43.JPG

- Для 6-ти річок облаштовано ігрову і спальну кімнати.

- У школі створено класи – комплекти. Усі діти до 8 класу знаходяться в групі продовженого дня, що сприяє поліпшенню підготовки домашніх завдань та підвищує якість знань.

- Колектив оновлюється , багато вчителів ідуть на заслужений відпочинок і школа знову поповнюється молодими вчителями . Це Коновалова Тетяна Олексіївна , Вороніна Тетяна Іванівна, Келипенко Тетяна Миколаївна, ,Цехмістро Олена Миколаївна , Булюк Алла Вікторівна, Хільченко Любов Олександрівна , Мельник Олена Іванівна, Ковальова Людмила, Михайлівна, Полянська Ольга Іванівна.

/Files/images/yuvley_slaydi/44.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/45.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/46.JPG

- Про свої спогади про школу у 80-ті роки давайте попросимо розповісти

випускника школи 1987 року Романенка Олександра Володимировича

/Files/images/yuvley_slaydi/48.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/49.JPG

Кінець 80 – х , час змін , перебудови . Не оминули зміни і нашу школу .

У 1988 році пішов на заслужений відпочинок Євтєєв Василь Васильович.

Директором школи у 1988 році було обрано Перепьолкіна Миколу Миколайовича, якого ми запрошуємо до слова.

/Files/images/yuvley_slaydi/52.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/51.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/53.JPG

І наступне десятиріччя надаємо честь відкрити саме вам, Миколо Іванович.

Розрізає стрічку.

- Дякуємо вам за ваш внесок у розвиток і становлення нашої школи.

( ведучі вручають квіти)

- У 1994 році школу очолює Коновалова Тетяна Олексіївна , яка працює на посаді директора до 2010 року.

- - Кінець 90-х початок 2000 -х важкі для країни часи . Але і у цих умовах за сприяння та ініціативи Тетяни Олексіївни відбуваються багато позитивних змін. Завдяки її здібностям організатора школа не тільки зберегла основний складпедагогічного колективу, а і поповнилася молодими вчителями , які є основою сучасної шкільної сім ‘ї.

/Files/images/yuvley_slaydi/54.JPG

У школі відкривається літературно- краєзнавчий музей імені Г.Бідняка.

-Григорій Прокопович – випускник нашої школи , добрий друг, меценат, за його сприяння було відкрито комп’ ютерний клас.

- Сьогодні він серед почесних гостей і ми надамо йому слово.

/Files/images/yuvley_slaydi/56.JPG

У 1998 році школа, за проханням батьків та завдяки ініціативи адміністрації , отримала статус середньої загальноосвітньої школи

/Files/images/yuvley_slaydi/58.JPG

- Серед першого випуску 11- класників: Мельник Марина – закінчила Криворізький педагогічний університет з відзнакою, Шлома Я.О. – після закінчення Бердянського університету працює в СЗШ № 5, Блажієвська Світлана Федорівна – після закінчення Нікопольського університету працює психологом у Марганець кому реабілітаційному центрі, Ткач Ігор

працює інспектором Нікопольській пожежній частині, Дьяконенко Юлія після отримання вищої освіти працює вихователем у Нікопольському дитячому садочку та інші діти.

/Files/images/yuvley_slaydi/59.JPG

- За 10 десять років школою випущено 19 медалістів, які стали достойними громадянами України.

/Files/images/yuvley_slaydi/60.JPG

- І ось розпочалося нове десятиліття. Вчителі продовжують працювати в ногу часом .Рівно рік педагогічний колектив очолюєз молода , енергійна директорка Гавронська Наталія Миколаївна.

- Ми відчули : школа знаходиться в надійних руках.

- Протягом року , за її ініціативи та сприяння батьків і спонсорів відремонтована ігрова кімната, методичний кабінет, блок молодшої школи, 2 поверх.

-Робота вчителя – це нелегкий хліб, а праця директора ще важча. Наталіє Миколаївно , ми бажаємо вам здоров я, творчої наснаги, терпіння і очолювати школу не одне десятиріччя.

Квіти директору

І вам , і вчителям долати труднощі допомагає ентузіазм ,завзяття та незмінне почуття гумору.

- До вашої уваги невеличкий епізод з учительського життя.

«Маршрутка».

- Школа вже протягом 50 – років є культурно- освітнім центром нашого селища. У стінах школи проходить багато заходів спільно з громадськістю селища: мітинги на братській могилі, традиційні осінні ярмарки, екскурсії ріднокраєм , спортивні свята , туристичні походи та багато інших. Наша школа для наших дітей – це теплий і затишний дім для наших дітей.

« Любимая школа»

Ви тільки послухайте , що це за звук?

- Це б ється серце.

- Так . це б ється серце нашої школи. І я знаю, що воно буде битися і далі все сильніше і голосніше.

- А разом з ним будуть битися і наші серця.

- Живи ж школо багато , багато років .

- Нехай б ються неспокійні серця.

- Тобі бажаємо світла й перемог.

- Ми з тобою разом до кінця.

/Files/images/yuvley_slaydi/61.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/64.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/62.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/67.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/69.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/71.JPG

/Files/images/yuvley_slaydi/670.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 1897

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.